Сиди й мовчи! Хай далі валять ліс.
Позиція твоя непринципова.
Пустують гори. Облисіли скрізь.
Не розуміє люд смереки слова.
Мабуть, набридла пісня солов’я.
Зате ревуть в натузі бензопили.
Прости нас грішних, матінко земля,
самі собі копаємо могилу.
Бо звикли, що людина – цар і Бог,
але забули й гаспид має крила.
Спимо спокійно, де нам до тривог
байдужість наші душі охрестила…
Сьогодні зливи грянув апогей –
дороги змило, змиє і людей.
15.07.21р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930538
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.11.2021
автор: Микола Соболь