Олені предивні з осінньої казки
Із рук напились дощової води.
...Чи сонце тьмяніє, чи золото гасне,
І сни відлітають - куди ж ви? куди?!.
Подалі від літа - так треба, так треба...
Чи доля чи вітер у далеч жене.
Заснуть мої квіти, і ближче до неба
Поволі нахилиться коло земне.
Все ближче до краю, душа завмирає,
Та враз відступаю, бо ще не пора...
Так палко благаю - ще мить того раю,
Щоб я зберегти його в серці могла.
Олені казкові і день, наче диво!
Для тебе, для мене, сьогодні - для всіх!
Прощається осінь - спокійно, красиво,
І так урочисто іде перший сніг!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930486
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.11.2021
автор: majra