З несказанною любов’ю присвячується
святому Нестору
Києво-Печерському
Нетлінням мощів хто лежить
то серце
як до рідного біжить!..
І як? —
а як? —
щоби й по смерті
всіх людей любить...
О батьку мій,
чи знав ти —
твоє слово буде жить?
І так глибоко йде коріння
і вічно
над світанням і світінням
Один і Той же
все пройде — жить і любить,
і точно
вічність це —
жить і любить.
Нічого більш й не треба!
Чи з більш ще чим —
лежать в печері і торкнутись —
Неба?
З дитинства — пам’ять:
мощів чудо —
і мов летіли клином
понад столами
всі слабо-коричневі
і — всі дивом — єдиним —
в надземній залі
та от, малим, пояснювали —
що тут
в печерах
особлива глина...
І ось у Ближніх
на повороті
сам мене притримав,
любове, Несторе,
бо ув мені є справа книжна...
Й ребра Ісусові
любов — оближе!!
9.11.2021, свято Нестора-літописця,
10.11.2021, світає,
Київ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930450
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.11.2021
автор: Шевчук Ігор Степанович