Пастух побачив, що до стада
прибилось кілька диких кіз,
загнав усіх в кошару радо.
Назавтра зливи почали́сь,
тож кіз не гнав на пасовище,
в печері сіно розкида́в:
дав диким набагато більше,
аніж своїм – їм трішки дав.
А згодом подалися в гори
всі дикі. В слід пастух молив:
– «Я доглядав за вами вчора,
а ви мене покинули!»
Вони ж йому: – «Твої не гірші
в отарі кози, аніж ми.
Якщо прийдуть в кошару інші,
ми станемо теж гіршими.»
Мораль: як зневажаєш друзів,
тобі самотність – по заслузі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930346
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.11.2021
автор: Анатолій Костенюк