Кілька днів тому ліс красувався барвами,
А сьогодні стоїть оголений, без параду.
Лиш дуби зберегли своє пожовкле вбрання.
Шелестить під ногами килим осіннього дня.
Де там помітити, щось цікаве, корисне...
Я не полінуюсь, відгорну цей жмуток листя.
Біля пенька ждав сюрприз - гриб естет-опеньок.
Це останній з їстивних грибів сезону, мій бренд.
Поруч, щось приглушено зарохкало сиве...
Купа листя мовби ожила і розсипалась.
І посунула... Збагнути неважко - їжак.
Соромливо, скрадливо, показався боязно - жах.
Отрусився, наставил голки: а ну торкнись!
Мабуть, домовляється востаннє, мов поклонивсь,
Скоса подивився, невдоволено чмихнув.
Потоптався, тихо задріботів у чагарник.
Незабаром прийдуть морози небайдужі.
Непомітно сховається він під сніг потужний.
Ліс засяє тоді крижаним діамантом.
Буде терпляче чекати, та тихо дрімати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930102
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.11.2021
автор: Маг Грінчук