Колись, коли настане осінь.
(Ти не протився, це нормально).
Пожухне листя аномально,
берізки стануть жовтокосі,
дозріють грона винограду,
дощів і сонечка напившись,
в жовтневій, первозданній тиші
Оріоніди зорепадом
впадуть на землю ніби роси,
зіб’ється з часу древній Гринвіч
і розвернеться «Віз» на північ…
У ту красиву, тиху осінь.
06.11.21р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930071
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.11.2021
автор: Микола Соболь