[b]М[/b]алюю словом всю земну красу,
[b]О[/b]хоплюю тендітно так душею,
[b]Ї[/b]ї і неповторну, і просту
[b]В[/b]пишу в рядки наснагою своєю.
[b]І[/b] ніжно доторкнуся я гілок,
[b]Р[/b]озгойдуючи трепетну уяву,
[b]Ш[/b]икуючи виблискує листок
[b]І[/b] тихо відлітає, як з екрану.
[b]Ц[/b]інуючи гармонію усю,
[b]Е[/b]стетику з'єднавши з диволітом,
[b]С[/b]міливо відображую красу,
[b]В[/b]ітаючи привітно милим квітом.
[b]І[/b] вічність не затьмарить вже душі
[b]Т[/b]ендітно обіймаючи за плечі,
[b]Т[/b]епло, що засіяло у красі,
[b]О[/b]й, як воно потрібне нам доречі,
[b]Й[/b]ого яскраві промені в житті
[b]Щ[/b]омиті зігрівають і зціляють,
[b]О[/b]бійми нам дарують неземні,
[b]В[/b] любу хвилину ніжністю вражають.
[b]М[/b]алюю словом всю земну красу,
[b]Е[/b]нергію вкладаю в кожне слово,
[b]Н[/b]астільки непорочну і просту
[b]І[/b] як зоря засяє вона знову.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930067
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.11.2021
автор: Наталі Косенко - Пурик