Не за горами перші холоди.
Дніпро лютує, б’є об берег во́ди,
як тільки сонце в ніч із пруга сходить
й вкриває іній променів сліди,
то мерзне у переліску пташа
та глипають у ніч холодну шиби,
а місяць в небі розуміє, схибив
і хоче спити вічності з «Ковша».
Їм салютує браво зорепад:
«Хвала тобі, великий Листопаде,
ми невимовно казці твоїй раді,
а нині час. Вечірній променад.»
05.11.21р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929984
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.11.2021
автор: Микола Соболь