Ні Зеланда я не люблю, ні Воланда
Хоч Бегемота няньчив на руках.
А нині осінь. Стало надто холодно.
І пробирає за майбутнє страх.
Ніхто не знає чи любити ближнього.
Волхви, ворожки, вісники кремля…
І кожен з них васалом є Всевишнього.
Нутра ж торкнешся не людина – тля.
Витупцюють Майдани хороводами
та їм зорять не шини, зовсім ні.
Ми ж за рублі розплатимось свободою
й життям безвинно вбитих на війні.
04.11.21р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929946
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.11.2021
автор: Микола Соболь