Я без тебе під дощем немов пташка,
що вітер на розхрестя розпинає.
А летіти без підтримки, так важко...
Шукаю Всесвіт, що дух мій тримає.
Я без тебе, як троянда на снігу
яка від заметілі зими в'яне.
Морозець обпік зігнув її в дугу
Куди іду ,там небо туманне.
Я без тебе, як корабель у морі
який не може свій берег віднайти.
І блукає у безмежнім просторі
Збивсь з путі не може дійти до мети.
Я без тебе немов небо без сонця
А спрагла земля без крапельки води.
Панський золотий замок без віконця
В якому задихаюсь від самоти.
Я без тебе тону в океані сліз
І мерзну від холоду, хуртовини.
Іду, я не вгору... а день, за днем вниз
Метуть, важкі сніги... пливуть хмарини.
Я без тебе одинока лебідка,
яка прагне крихту щастя і любов
Весняним сонцем не зігріта квітка
З тобою оживаю у пісні знов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929766
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.11.2021
автор: Чайківчанка