Селянське господарство
продовжує лишатися
головним доробком
і надією
нашою.
Попри всі
потуги влад
його придушити...
Погектарно-рослинне та
дрібне тваринне
виробництво
ще годує
села, містечка,
міста й мегаполіси.
Пнуться селяне-трударі.
Сіють-жнуть,
трудаються і вмирають...
А високооплачувальні
нероби
виробляють теж...
Нічого суттєвого -
гівно, сміття й забруднення атмосфери...
От тут вона -
надзвичайно широка
база "капіталізму",
хизується глибоким,
дуже міцним корінням -
вичавлення соків
найвищого гатунку
- з людей.
Їх поту, крові, нервів -
самого сенсу життя...
Бездумність у позолоті
нової і вічної
ОСЕНІ суспільства...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929722
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.11.2021
автор: Сумирний