На грунь присіла хмарка біла.
Світ Божий в неї на долонці.
Вона можливо й не хотіла,
але ясне закрила сонце.
А промінці немов прочани.
Дзумлять над різнотрав'ям бджоли.
І п'є зело густі тумани.
До неба лине вітер кволий...
Мене навік заполонили
смереками порослі гори
і їх безмежні полонини,
і Черемош в негоду чорний.
02.07.21р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929681
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.11.2021
автор: Микола Соболь