О, НЕ СПІШИ ОСЕНЕ !
Відлетіли за обрій прекрасні миті
Моє дитинство... літа юні, молоді.
Та квітучі весни й літо в оксамиті
І закружляли немов листя золоті.
О,не спіши моя осене за небокрай!
Нехай натішусь намилуюсь, ще літом.
І насолодить душу цвіт липовий гай
Гляну з пташиного польоту над світом.
Лечу лелекою до старого дуба
Крізь світи в отчий дім до рідної землі.
Тут все є мені знайоме, миле, любе...
Набираю я сили під шелестом ясенів.
Літо, літечко моя пора золота!
Я цілую, ті стежки куди ходила.
Там у садочку мила мама молода
Немов би мальву - ружу мене ростила.
Ніби вчора я йшла босоніж по росі
Цвіли мені волошки сині у житах.
Душа раділа цій неповторній красі
І від щастя летіла до зір наче птах.
Не віриться, що до мене прийшла осінь
А час сплив за водою у ріку життя.
Посріблив він мої пасма на волоссі
Шукаю у спогадах де моя весна?
Осінь в кольори розмалювала листя
Холод, паморозь... відлітають журавлі.
О моє літечко, хоч у снах озвися !
Насолоди співом солов'я на землі.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929632
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.11.2021
автор: Чайківчанка