Олександр Іванович Авраменко
(24.03.1971 р. – 25.02.2016 р.),
село Матяшівка Лубенського району Полтавської області.
Звання: молодший сержант. Посада: командир відділення.
Підрозділ:14-й окремий мотопіхотний батальйон (72-а окрема механізована бригада).
Дата та місце загибелі: 25 лютого 2016 р., с. Гранітне, Волноваський район, Донецька область.
Місце поховання: смт. Ромодан, Миргородський район, Полтавська область.
А мати мала трьох синочків:
Володю, Сашу та ще Толю.
Сини дружили з юних років,
І випала складна їм доля.
Ще змалку техніку любили.
Був мотоцикл і мопед...
Самі ж на все це й заробили,
А в Толі був велосипед.
Коли канікули у школі,
Не били байдики, не спали,
Механізаторам у полі,
Що в їхніх силах, помагали.
Отак росли і підростали,
Не знали бідоньки, ні горя,
Та щастя вічним не буває,
Мабуть,така Господня воля.
І як вже мати не старалась,
Та лихо не могла прогнати,
Бо чорна смуга починалась.
Коли ж кінець – не можем знати.
Дві операції зробили
У старшого її синочка;
Хвороба й Толю підкосила,
В якого син росте та донька.
Тоді середній, Олександр,
Узявся брату помагати.
Відомо:в наш час лікуватись -
Грошей багато треба мати.
Та він не встиг привезти гроші,
Як був вже похорон в селі,
Біда… Й новини нехороші:
Їх односельці - на війні.
І добровольцем Олександр
На схід відправився з бійцями,
Щоб Україну захищати,
Де діти брата, дім з батьками.
Надійний друг, армієць вправний,
Відважно з ворогом він бився,
Та шлях життєвий закороткий
Герою нашому судився.
Сашко додому не вернувся,
Поповнив він небесне військо.
Цей подвиг нами не забувся,
Вклоняємось герою низько.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929611
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.11.2021
автор: Ольга Калина