Він роздягав її очима,
складав букети ніжних слів.
Був толерантним, як мужчина
тому наблизитись не смів.
І на зупинці рано-вранці
чекав на цокіт каблучків.
Те, як вона горить рум’янцем,
угледіти потай хотів.
Та час копає вовчі ями.
Невпевненість – душі зола.
Він ждав на мрію свою днями,
але вона вже не прийшла.
31.10.21р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929486
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.10.2021
автор: Микола Соболь