спадає ніч, мов чорна парасолька.
мене скувало сном, потрібно розібратися.
– ні, навпаки: зібратися докупи,
й поміркувати, що відбувається.
на порозі сидів чоловік,
аж сивий від власної мудрости,
і грав на варган, – і довкола нього
опадали, кружляючи
легким тополиним листям,
клапті якихось атеїстичних суджень.
він мав на своїй голові
гриву з орлиного пір'я,
хоч люди казали, що з гусака –
багряного, як за часів війни.
моя королево, в мої обов'язки
провідного музики гусарського полку
вашої, з вашого дозволу,
найласкавішої величности,
як і в військовий статут,
не входить чемно брехати:
мій однострій – верета
індіянського жебрака;
це намисто, що на мені –
запорука моєї вірности
knight, t.rex
https://www.youtube.com/watch?v=0W1vAnJk4nk
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929465
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.10.2021
автор: mayadeva