[i]Роман Миколайович Бевз (28.07.1981 р. - 02.10.2014 р.),
с. Аврамівка, Монастирищенський район, Черкаська область.
Звання: старший лейтенант. Посада: командир взводу.
Підрозділ:14-ий батальйон територіальної оборони «Черкаси».
Загинув 2 жовтня 2014 р. під час обстрілу біля с. Старогнатівка, (Волноваський район, Донецька область).
Родинний стан: дружина та троє дітей.
[/i]
"Якщо я не навчу, то хто?!", –
Спитав він батька на прощання,
Обняв за плечі та в АТО
Тихенько рушив на світанні.
Військову справу знає він,
Хоча і офіцер запасу,
Біда вже стукає у дім,
Вагання нині не на часі.
Він мусить хлопців тих навчити,
Які не вміють і стріляти:
Їм рідну землю боронити,
Й свої кордони захищати.
Хто ж міг подумать, що війна
Постукає до нас у двері,
Що нападе московщина?..
Усе їй мало, ненажері!..
Тож його навики і вміння
Не раз ставали у нагоді.
Він з Божого благословіння
Спас не одне життя на сході.
А вдома татка виглядають
Маленьких пташеняток трійка:
Софійка старша, їй лиш п’ять,
Молодші Ростислав й Марійка.
Їх дім - як затишне кубло,
Дружина любляча, Ірина.
Не довгим щастя їх було,
Бо проклята Війна в тім винна.
Роман у дім свій не вернувсь,
Під обстріл втрапив в Волновасі,
Враз Ангелом він обернувсь
І показався дітям в хаті.
Раділа донечка мала:
«Прийшов наш татко!», – сповістила.
Дружина ж по стіні сповзла,
Враз зблідла, ноги підкосились.
Стиснулось серце у той час,
В очах від жаху потемніло,
Надії вогник ще не згас, -
По телефону вже дзвонили.
Віддати честь йому прийшло
Людей багато до майдану,
Героя везли у село,
Де вже стоїть могила мами.
Назавжди діточкам своїм
Він буде Ангелом Небесним
І буде захищати їх,
Й не раз в їх пам’яті воскресне.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929297
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.10.2021
автор: Ольга Калина