могутні хвилі розбиваються на порох;
порох летить горипадним дощем;
дощ оросив альбатросові крила, –
той закричав пронизливим голосом,
і прирік моряків, що на морі, на смерть.
та я, однак, на березі. чую морських птахів,
і знаю: прибій високий, бо шторм, а море – глибоке,
і любить нам дарувати карамельний блискучий туман,
бо осипає дрібним добірним бісером скелю,
а ми сидимо на тій скелі, й ніжимося на сонці.
ти кажеш: цей день – гарячий,
солоний і гострий на дотик;
я бачу, однак, що море – смарагдове й золоте;
я чую морських птахів в одному своєму вусі,
а в другому чую твій сміх; моя голова – як гойдалка.
могутня хвиля накотилася на берег:
вона має намір зламати наш
замок, якщо добіжить.
винесла срібну скумбрію
всю в миготливих цятках;
в моїй глибині флегматична камбала
дрімає, немов заколисана
seabirds, pink floyd
https://www.youtube.com/watch?v=73UcocYQHNg
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929252
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.10.2021
автор: mayadeva