ЗУСТРІЧ ЧЕРЕЗ ЛІТА
Одне до одного йшли крізь літа
Зима, весна, літо пролетіли.
Запросила нас осінь золота
Край дороги, щоб ми зустрілись.
Я простягаю тобі руки
Немов би лебедині крила.
Щоб не було більше розлуки,
хочу обняти тебе мила.
Я дивлюсь у твої cумні очі
По них читаю душу твою.
Відкрий двері у серце жіноче
Я запалю кохання свічу.
А, до раю спалені всі мости
Згоріли почуття у вогні.
Знаєш, для мене став чужий ти
Зів'янув ,той квіт , що навесні.
У минуле нема вороття
Сплив наш час й роки молоді.
Розійшлися дороги в життя
І я, корюся лиш своїй судьбі.
Зима замела твої сліди
На моїм волоссі сивина.
Більше нам не зацвітуть сади
Що розійшлись не моя вина.
Я прошу, тебе забудь, мене !
І не тривож душу спокій cвій.
Ніхто доленьки не омине
Я не твоя... і ти, є не мій.
Грає романс старий скрипаль
Про любов високі почуття.
А серденько виливає свій жаль
Горить свіча і скапує сльоза.
М . ЧАЙКІВЧАНКА.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929048
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.10.2021
автор: Чайківчанка