А осінь тихо замітає
Опалим листям ті сліди,
Де ми ходили в нашім гаї
І де мені освідчивсь ти.
Весь час тримав мене за руку,
Боявся навіть відпустить,
І в думці не було розлуки,
Бо що нас зможе розлучить?
Та час іде, і все минає,
І змінює усе навкруг:
В нім хтось знайшов, а хтось втрачає,
І став чужим колишній друг.
І вже в осіннім падолисті
Та шурхоті посохлих трав
Кружляє вітер жовте листя,
Що вихором з землі підняв.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928892
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.10.2021
автор: Ольга Калина