ЗУСТРІЧАЮ ОСІНЬ

ЗУСТРІЧАЮ  ОСІНЬ
Зустрічаю  осінь,  як  вперше  і  востаннє
Радію  кожнем  днем,  що  ходжу  по  землі.
Я  не  знаю,  чи  ще  побачу  сонце  раннє
Пишу  листи...  у  даль  несуть  їх  журавлі  .

А  завтра  у  гості  прийде  зима,  снігопад...
Від  морозу  змарніє  осіння  квітка.  
І  під  колючим  дощем  засумує  мій  сад
Втратить  свою  красу  все  на  божім  світку.

Я  зомлію,  впаду,  помру,  засну  на  віки
І  тіло  прийме  у  лоно  мати  земля.
А  від  смерті  на  цій  землі  немає  ліку
Прийде  час  піду  до  Небесного  Отця.

Вітер  зірве  золотаве    листя  з  тополі
І  зронить  пелюстку  хризантеми  до  ніг.
Листопад  віддає  печатку  на  престолі
І  зима,  вже  на  троні  сипле  білий  сніг.

Осіннє  сонце  окутали  сніжні  хмари
І  зажурився    день  в  імлі,  та  й  тумані.
Самотня  Лебідка  без  лебедя  без  пари
Від  сліз  потопає  в  життєвім  океані.

Важко  одній  летіти  проти  вітру,  дощу  
І  без  підтримки  твій  дух  занепадає.
Не  раз,  мліють  і  слабнуть  крила  пташки  в  грозу
Щасливий  той,  хто  друга  у  житті  має.
М.Чайківчанка.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928753
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.10.2021
автор: Чайківчанка