Прилетів Комар до Мухи,
Вечір з нею провести.
Та схопився він за вуха,
За столом сидять Жуки...
То пузаті, то смугасті,
Стіл накритий через край.
Посміхається всім часто,
Тости різні: " Наливай! "
Така там " нерозбериха",
-Куди думає попав?
Відчуває близько лихо,
Прощавайся й відлітай.
Та не встиг з-за столу вийти,
Муха його обняла.
-Будемо в любові жити,
Нехороші тут діла.
Я багато коштів винна,
І де була голова?
У Весні я "Вишня зимна",
Не зігріють вже слова.
-Що ж мені тепер робити?
Яку суму винна ти?
-Буду все життя любити,
Мене з рабства відкупи.
Пожалів Комар ту Муху,
Бо кохав уже давно.
Там ходили такі слухи,
А чи правда так було?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928657
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.10.2021
автор: Валентина Ярошенко