keep talking

довкола  мене  –  дружня  тиша.
вона  все  глибша  та  кругліша.
я  хочу  покликами  маму,
та  не  можу  думати  прямо.

я  сиджу  собі  в  кутку,
ніхто  мені  не  докучає.
здається,  зараз  я  повинен  щось  промовити,
та  що:  промову?  ні.  зараз  я  не  можу:
зараз,  я  відчуваю,  слова  не  пішли  б,  як  треба.
а  ще  таке  відчуття,  ніби  я  весь  час  потопаю:
такий  слабкий,  слабкий.  та  цього  не  можна  показувати.
дивуюся  часом,  і  стає  надзвичайно  цікаво:
куди  ми  підемо  тепер,  коли  ми  тут?

ні,  це  –  неправильно,  так  не  повинно  бути.
все,  чого  нам  треба  –  це  переконатися,
що  ми  з  тобою  досі  розмовляємо.

але  ти  не  говориш  зі  мною  –  чому?
ти  не  говориш  зі  мною  ніколи.
що  ти  думаєш  про  це,  про  що  взагалі  міркуєш?
що  ти  відчуваєш,  думаючи  про  це?
я  знаю,  що  ми  не  говоримо,
та  як  ти  гадаєш  все-таки:
куди  нам  тепер?
ти  не  знаєш.  ясно.

таке  відчуття,  ніби  я  потопаю.
ми  не  говоримо.  яка  твоя  думка?
все,  чого  нам  треба  –  це  поговорити.
та  я  не  можу  зараз.  я  не  можу  дихати,
й  тиша  довкола  стає  все  круглішою.
скажи,  що  ми  нікуди  не  йдемо:
я  думаю,  що  ми  нікуди  не  йдемо

keep  talking,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=wbOTkDn49qI

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928563
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.10.2021
автор: mayadeva