її любов торкається мене, мов лагідний теплий вітер.
слухаю, як вона дихає – так дихає море вночі.
я мріяв про неї, палаючи непогамовним бажанням;
ми танцювали в темряві тоді, як земля горіла.
– вона могла покласти цьому край;
вона й тепер могла б покласти цьому край.
я стежу за нею; я їй брешу, я обіцяю їй вічність –
вона заливається сміхом, що йде з глибини душі.
я вимагаю від неї свідчень про щире кохання,
я палю її на вогні, і топлю, і навіть закопую:
я штовхаю її до межі, де й сам би, напевно, зламався:
просто я хочу знати, наскільки вона міцна.
– вона могла б покласти цьому край,
і напевно, колись покладе.
і ось я побачив знаки та ознаки, кричущі й незаперечні.
було б мені ними знехтувати, – й їй-богу, я намагався.
ця нескінченна спокуса, що я учинив для неї,
ламала мою непохитну віру, й робила з неї ніщо,
аж доки я не злякався, й раптом не припинив:
вона могла б сама покласти цьому край,
і напевно, колись так і зробить, як я боюся
take it back, pink floyd
https://www.youtube.com/watch?v=pyk8tj95620
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928496
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.10.2021
автор: mayadeva