Давно дрімала чорнява нічка,
Спокійні хвилі... плекала річка,
Здаля лунали звуки журавлині,
Й йому не спалось, як малій пташині.
В човні гойдався… імла туманна,
Потай підкралась й жура неждана,
Мов чорний птах, жодної зорини,
По плечах холод, як дочекатись днини.
Тож непомітний в кожній метушні,
Ніби сховався в річковій імлі,
Чиста вода.. душевний плескіт хвиль,
Печаль вгамує. І сердечний біль,
З темною нічкою сам розділить,
Сльозу сховає - може зцілить.
А береги, давно бачили сни,
В собі тримали давні таїни,
Для нього це - супутники життя,
З ними з`єднати б своє майбуття.
А ще б у небі, декілька зорин,
Й літала мрія, не був би один,
Пархав би з нею - не старий сокіл,
Хоча самотність й дарила спокій….
Але хотілось її позбутись!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928178
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.10.2021
автор: Ніна Незламна