погляд занепокоєння в сонній кімнаті нудьги.
– скляний, як по правді, погляд на мене,
що опинився над прірвою.
музика грала, ми все кружляли й крутилися,
й не пролунало жодного слова
на захист її невинуватости.
[i]я згодна, я згодна[/i], – сказала вона задихано,
струснула волоссям, і гордо підкинула голову.
спочатку я розгубився, й не знав, як її розуміти,
та швидко оговтався; ми потонули в бажанні,
і ось я, охоплений полум'ям, безтямно її проваджу
до поховального вогнища, мріючи лиш про те,
чого вимагає від мене власний моральний занепад.
ми посковзнулися, і вже падаємо вгору –
ні, падаємо в нору до якогось кролика:
це сталося так несподівано! обоє навіть незчулися,
як наші життя пов'язалися, й стали немов одне.
– невелика біда, що ти не забудеш ніколи
цієї безсонної ночі, бо не забуду й я.
чи було це справді коханням, чи лиш так називалося?
чи справді сама невблаганна доля постелила нам рушника?
ми лиш на мить посковзнулися, й посіяли наше насіння.
– скоро минає рік; ми досі не розлучаємося
ні на мить, – і можливо, вже не розлучимося довіку
one slip, pink floyd
https://www.youtube.com/watch?v=tOPNa753e1E
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928063
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.10.2021
автор: mayadeva