[i]Ти просто йдеш по місту і вітаєшся … О … пане Тадеуше і Ви, пані Маріє, Пані Соломіє, ви знову до учнів … і Ви, Володимире … Так і залишилися молодими навічно … Немає часу. [/i]
Чудові люди, що живуть навколо,
Цей майстер пензля, та чарує слово,
Ця голосом тебе своїм охопить,
Ранковий дощ живі пелюстки кропить …
Ви думаєте, місто має час?
Ви думаєте, щось кудись зникає?
То лиш глядач, що голови не має,
Створив собі з грошей дороговказ …
Настільки вільно, щиро і родинно
Життя по вулицях своїх тече,
І відчуваєш внутрішньоклітинно,
Щось тут навколо в сьогодень не те …
Облуда – повінь з ратуші рікою,
Нещирість – глум з газетної строки,
Обійми й ті нещирою рукою …
У ріднім місті наче байстрюки?!
Воно ж на нас нічим тепер не схоже,
Воно - брехливе і воно чуже,
Купа наїдків і солодке ложе -
Ото і все … так було … Та невже?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927429
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.10.2021
автор: Дружня рука