Прогіркла кава з присмаком життя,
Холодно-чорна, навпіл з почуттями,
А присмак той – це біль від каяття,
За всі роки, які чомусь не шанували…
Щоденно питиму, хоч й не смачна,
На гущі з кави собі щастя наворожу.
Але на Суд Господній йтиму я одна,
Туди пройти безгрішною не можу…
Судилась кава з присмаком життя,
Часом гаряча, що аж кров бунтує,
Коли кохання викидають на сміття,
А серце музики душі давно не чує…
Самотня кава з присмаком життя,
Заманює хоча б ковток її хлебнути,
Отак потроху вип’ю сенс свого життя,
Щоб присмак щастя в нім не проминути …
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
07.10.2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927339
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.10.2021
автор: Lilafea