Коли світ виймає віру з розрізу серця,
Провадить миттєвості дня за завісу ночі, -
Ти бронюєш в минуле квиточок,
щоб наостанок зберегти
Тепло,що впивається в формулу
твоїх снів.
Коли світ кожний клаптик погоди відчутно розбиває
І кожна біль гірчить,
заповнюючи собою всю вісь смаку -
Ти тримаєшся за крила мрій, аби змогти дихати
Легко, коли контурів обличчя торкнеться весна.
Коли в кожну складку за комір тіла тиша западає,
Порушуючи гармонію твоєї м’якості -
Ти пробач її за гострість,
бо в кожній схованці у неї
Посів світла,
настояний на дотиках.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927261
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.10.2021
автор: Олеся Шевчук