Пролог
Людей нині тримають за скотину
і поділили територію на зони.
Нагнали страху й привели до карантину,
оголосивши людям різні заборони.
Хотіли добре жити? Получіть
подвійну дозу щастя й розпишіться
в своїй безпомічності, і мовчіть,
але судити інших не беріться –
тих, що інакше думають, ніж ті,
котрі сьогодні все це роблять з нами,
бо дуже скоро, вже не за горами –
ми всі постанемо на страшному суді
і мусимо відповідати перед Богом
за свої дії, вчинки і проступки,
які вчиняли ми з своєї волі й думки,
і він розсудить справедливо й строго,
хто з нас правий був, а хто – не правий,
хто у панах ходив, хто – в слугах,
і всі, хто вмер, і хто буде живий,
отримають від Бога по заслугах.
Бог милостивий, але не для всіх –
всі, хто покаялись, отримають прощення,
якщо не числиться за ними тяжкий гріх
і у зізнанні буде щире одкровення,
проте для тих, хто, будучи при владі,
шляхом маніпуляцій і обману
людей постійно вводив у оману,
роздаючи їм постанови і поради,
що суперечили букві закону
і завдавали їх здоров’ю шкоди,
примушуючи без їхньої згоди
обмеження терпіти й заборони, –
вони сьогодні служить Сатані! –
не буде їм прощення на тім світі,
й горітимуть їх душі у вогні
і проклятими стануть їхні діти!
Епілог
Ще хочете так жити? Получіть
свою нещасну дозу і моліться,
але надіньте маски і мовчіть,
і у юрбі, як у отарі, розчиніться.
яку в полоні голоду й страху
женуть якісь погоничі в обору,
спостерігаючи за дійством наверху
й статистику збираючи від мору.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927191
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.10.2021
автор: Павло Коваленко