Клубками суне перекотиполе
із куряви густої вглиб ланів,
обкурює курган і в очі коле,
дирчить щось незрозбірливе мені.
Жбурляє грудки й соняшники грізно
і сонце затуляє від зіниць.
Хто скаже, звідкіля воно прилізло?
Таке із поля спробуй прожени.
На куряву мрійливо задивившись,
спинилася над Бугом Бакшала.
Пилюка, підіймаючись все вище,
назовсім в небо маревом пішла.
Задумалась низенько над курганом
хмаринка-крокодил: "Який курець
цей вихор породив?" За мить з гарману
на хмарку хитро блимнув тракторець.
© Сашко Обрій.
14.09.21
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926967
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.10.2021
автор: Олександр Обрій