Гей, туман із гір високих
котиться додолу.
Здоганяє мене вітер
у широкім полі.
А дорога в’ється дальня,
зоряний мій світе.
У мені твоє кохання
ясним сонцем світить.
Ведуть мене твої очі,
ніби дві зірниці.
Ой, іду, не перескочу
стрімкої водиці.
Залишу́ся у глиби́нах
оченят зелених,
бо лиш я твоя єдина,
як і ти у мене.
Ходить вітер до схід сонця
чеше хмарам гриви.
Вже тебе із мого серця,
та й ніхто не вирве.
До рум’яного світанку
у святу неділю
відгуляємо з тобою
ми своє весілля.
З книги "ЧАС КУЛЬБАБ" (2023)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926846
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.10.2021
автор: Ірина Білінська