Жаль

Не  випитий  стоїть  келих  вина,
Та  кольорами  виграє  на  сонці,
З  тобою  б  його    випила  до  дна,
А  так,  лише,  потримала  в  долонці.
Я  б  випила  за  все,  що  в  нас  було,
За  те,  чого  нема  тепер  між  нами,
Напевно,  доля  пише  епіграми,
Можливо,  хмурить  брови  і  чоло.
Не  п'ється,  бо  в  душі  бринить  печаль,
Чи  то  так  осінь  в  душу  зазирає,
В  той  келих  я  цей  спогад  доливаю,
Ти  теж  налий  і  промовчи,  що  жаль...
Галина  Грицина.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926682
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.09.2021
автор: синяк