Рано, чи пізно настане тиша.
Вбите катами тіло не дише.
У серце люта спадає стужа,
ти переміг, убієнний друже.
Хтіли купити за вишкварки сала
душу козачу московські шакали.
Забрати воліли Бога і віру –
убили тебе у лігвищі звіра.
Вражині того не пізнати ніко́ли,
як вольностю дихає зоране поле…
І ми не брати, ми навіки чужі.
Вбиваючи тіло, не вбити душі́.
22.05.21р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926433
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.09.2021
автор: Микола Соболь