Розмальовко мого життя!
Ти чому у відтінках сірих?
Час спинити думкам вороття
У минулого світ немилий!
Час добавити колориту
Життєрадості і довіри!
Пензля дотиком відновити
Всі незбуті дівочі мрії!
Хтось життєві налаштування
Переправив на чорно-білі…
Досить сірості і зітхання!
Ка́пну в фарбу росин надії!
Натрушу́ золотинок сонця,
Хай окроплять душевні рани!
Відтепер кожен день у році
Особливим для мене стане!
У смарагдових хвилях моря
Розчиню́ сталактити-сльози…
У блакитного неба колір
Зафарбую я мрії… може…
А багряно-п'янкі серпанки,
І на нивах червоні маки,-
Нагадають про цвіт кохання
Серцю-воїну, в плямах хакі…
У світанку розтанув сон…
Різнобарвна веселка сходить!
Не чекатиму Пікасо,-
Я - художник своєї долі!
28.04.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926351
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.09.2021
автор: sandra martini