Присів соловейко в зажурі на вітку,
Не чутно веселого співу давно.
Минулось тепло, котре гріло улітку,
Засипано в засіки з поля зерно.
Мала комашина сховалась у шпарку,
Лиш вітер жене дощовицю кругом.
Упалий листок звеселяє школярку,
Тремтить соловейко малим всім єством.
Схиливсь виноград, обважнілі бо грона
Налиті у спілості соком землі.
Меле час беззупинно життєвості жорна,
Сидить соловейко, міць збирає в крилі.
Покличе вже скоро дорога у вирій,
Безмежні простори в небесної мли.
Затьохкає серденько, скинути б гирі,
Щоб легким політ був у нові краї.
21.09.21
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925809
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.09.2021
автор: Валентина Ланевич