В твоїх очах танцює осінь в позолоті.
На вії впали краплі срібла дощові.
День скинув одяг та явився у наготі
Й туман розкинув на пожованій траві.
А ми з тобою йшли в зачаруванні,
У дихаючій свіжістю красі.
Блискучі промені ховались у смерканні,
Ковзаючи по дощовій росі.
Як надвечір’я прохолодою війнуло,
Листяна ковдра простелила нам нічліг.
Усе навкруг у сонній тиші призаснуло,
Лиш ранній місяць всіх закоханих стеріг.
Дві довгих тіні простягались по стежині.
І часті дихання зливалися в одне.
Здалось тоді, що в цілім світі ми єдині
Й вінчає пару піднебесся осяйне.
Ми тайно грілися у мрійливому щасті.
Ця ніч єднання приголубила крильми.
Вона впліталася у поцілунок страсті,
Вкриваючи нас покривалом тьми.
Вранішній промінь зазирнув у твої очі,
День позолотою своєю обійняв.
Й солодкі чари тої трепетної ночі
Час у серця утаємничено ховав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925470
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.09.2021
автор: Marija