А по Луганщині нечутно ходить осінь.
Вона м'яка і ніжна , як пухове пір'я.
Степи готує до зими, і ніби просить
Тепер прислухатись до неї, і повірити!
І кроки стишені, і обережні, поки
Чуттєві рани не натискують, не давлять.
…Ви, на очах, над містом, поволоки,
Ви не зупинете мене, я - в гуртні далі,
Які від сонця відчувають теплини́:
Наступну осінь, осінь без війни...
17.09.21р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925432
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.09.2021
автор: Юхниця Євген