А, що тобі? Що мова, що язик,
що вишкварки, що цілим кусень сала…
Ти бути підневільним просто звик.
Товаром і країна рідна стала.
Продав могили в дідовім селі,
степи продав, родючі чорноземи…
На чужину вернулись журавлі.
Заплакали. Та це хіба проблема?
З катами чарку п’єш на брудершафт,
цілуєш їх масні та ситі пики.
Народу – ні, а їм є пиво – крафт,
омарами вшановуються бздики*…
Настане час, мине хмільний угар
і відспівають по країні тризну…
Засвітить сумно сонце поміж хмар
ще рідне та чужої вже вітчизни.
21.04.21р
*Бздики – забаганки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925227
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.09.2021
автор: Микола Соболь