Ніч із ароматами шкарпеток.
Сон під серенади хропунів.
Він то шепотів мені, то шпетив:
мій старий плацкарт життям бринів.
Вабив романтичним тьмяним світлом.
П'ятами, колінами, грудьми.
І коли блукав я, нудив світом,
радо, мов брати, стрічались ми.
Він ділився свіжими плітками
з вуст бабів, дядьків і жіночок.
З ним нові надії ми плеками
з довгих миль, років, пісень, панчох.
Він зі мною мріяв в ніч безсонну
про країну всміхнену, нову.
Ніжив нюх спиртним і ковбасою.
І гострив матюччям стигми вух.
Струсом бадьорив ліниве тіло,
що частенько гепалося ниць.
І щоразу тілу так кортіло
сонних опівнічних провідниць...
© Сашко Обрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925200
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.09.2021
автор: Олександр Обрій