В тихім, ріднім краю де ромашки встелили все поле,
Я, мов мавка в вінку обіймала привабливу долю,
Хоч і дощ моросив та мені не хотілось прощатись,
У мотивах краси я веселкою буду всміхатись
А на зустріч мені десь дівчатко мале заблукало,
В неповторній красі шепотіло:"Матусенько, мамо"
Потягнулась рука, щоб зігріти його, обійняти,
Захистити маля та слова з теплотою сказати
Забриніло усе, малювалась душевна картина,
В рученятах дитя я побачила милу світлину,
А на ній, як зоря посміхалась, ріднесенька ненька,
І згадала літа де була я ще зовсім маленька
Що сказати про це, моє серце ще більш защеміло,
А в уяві моїй, неньки ім'я, мов пісня бриніло
І у сяйві п'янкім де з'єднались в дуеті мотиви,
Лише поряд усі до нестями були так щасливі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925033
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.09.2021
автор: Наталі Косенко - Пурик