Пішла у небуття доба кричуща.
Буремні дев'яності "відцвіли".
Але нужди й потреби плід — кравчучка —
скрипить і досі, гідний похвали.
Давно покинув лаври "батько" Кучма.
В чеканні кращих днів літа роять.
Від голоду рятує люд кравчучка,
годує хлібом пролетаріат.
Цибуля, теща, цегла, бараболя.
На всякий смак, на будь-який вантаж.
Себе не чую каторжним рабом я.
Кравчучка кличе в небо! От вінта!
Хоча давно в колисці накричався, —
та досі ще від радості кричу.
В два колеса заклав машину часу
й підвалини державності Кравчук.
Вершино інженерної кебети,
вкраїнська геніальносте проста!
З кравчучками, прудкими, мов комети,
на дріжджах економіка зроста!
Колись кравчучку навіть викрав чукча.
Додумався лиш оленя впрягти...
А тут увесь народ впрягла кравчучка!
Тож хай не ображаються брати.
Вона себе як треба ще покаже,
поставши на уламках давніх веж.
Пощезнуть оцифровані прокази.
Та скрип кравчучки всіх переживе!
© Сашко Обрій.
17.08.21
Картина - Іван Семесюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924784
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.09.2021
автор: Олександр Обрій