Ти мене проводжав на пероні,
Ніжно руки тримав у долоні,
Твої очі сумні, невеселі,
Розлились, як бліді акварелі
Серце важко отак стукотіло,
Відпускати мене не хотіло,
Тільки думка давала лиш змогу -
Проводжала в далеку дорогу
Дві спільноти з собою змагались
І від смутку лиш серце здригалось,
Той прощальний душі поцілунок
Та хіба ж був тоді порятунок?
Ось уже об'явили посадку,
Все зникало у світ по порядку,
Тільки образ лишався в вуалі,
Потяг швидко відходив у далі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924434
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.09.2021
автор: Наталі Косенко - Пурик