О, як ви любите себе,
Шановні пані та панове, -
Купуєте собі обнови,
Хизуючись, що вам «іде»,
А потім гордо ідете,
Фотографуючись по ходу,
Підкреслюючи свою вроду
На фото в постах Інтернету,
Розмножуючи образ свій
У різних позах й ракурсах,
Або у профіль і анфас
Під впливом чарів, чи то мрій.
Якби ви знали, як болить
Мені відсутність такту й міри
Поміж обману й недовіри,
Що хочеться навіть завить
Посеред натовпу людного
Гласом волаючим в пустелі
З будинків, стін, підлог і стелі,
Щоб віднайти там хоч одного,
Який почув би й зрозумів,
Те, що йому говорить совість,
Й свої поступки всі натомість
Звіряти з нею він зумів.
…Але немає кому чути.
Чи совість заніміла в них?
Чи страх скував усіх живих
Від того, що могло би бути?..
Чи, може, дивляться й не бачать
Того, що відбувається,
І геть не переймаються
Над тим, що то все значить?
При тому прагнуть усі жити
В мирі, багатстві і достатку,
Мати квартиру або хатку,
Щоб було де себе любити…
Ох, як ви любите себе,
Коли у вас в житті все ладно!
Байдуже вам, що в когось складно.
З вас гордість пре аж до небес!
Ви вірите у справедливість,
Яка приходить із закону,
Але до самого до скону
Чекаєте на божу милість
В надії, що усе минеться,
І вам самим і вашим дітям
Простять усі гріхи на світі
І совість якось відгукнеться.
…Хоч ви і любите себе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924383
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.09.2021
автор: Павло Коваленко