По Віа Делароса вів люд гід.
Біля будинку що за номером чотири
Де жив отой, що зветься Вічний Жид,
Який Спасителя чекає досі в мирі.
Серед живих існує справжній мрець
Женуть його по світу від усюди.
Він молиться, щоб дарували смерть,
Але того не можуть дати люди ...
За що то, Боже, Жиду така кара -
Він не судив, не бив, не розпинав?
Хоч у душі останній був почвара,
Тому Месії прихилитися не дав.
Герої не вмирають у віках -
Безсмертна їхня слава і жива!
А тут це “вічне”, як в долоню цвях,
Як дощ зі снігом в самії жнива:
Нетлінна памʼять вільного народу -
Не забувати має й часи злі:
І зрадників, і підлих, і уродів,
Аби не наступати на граблі ...
Не треба пити із багнюки воду!
Хай втратить оба ока — хто забув
На термін аж до другого приходу ...
І не казав що, начеб-то, не чув.
Заради честі, совісті, свободи,
Відповідальності за справи свої, мрії
Страшна Гологофа є й до неї сходи -
Туди хрести несуть “сини Марії”.
А “Вічний Жид” свою роботу знає
Завжди на варті - навіть ніч не спить:
Всіх праведних камінням побиває,
Жене, не вбереже, не захистить.
Чому він вічний?
- Вічні страх і злоба.
Ще заздрість його душу розʼїда:
Здоровий люд, чи їсть страшна хвороба,
Мов совість в споконвічного Жида?
Кохання вічне, боротьба ідей,
Ідіотизм фанатів-прихожан,
Той Жид живе, блукаючи, іде
В трьох соснах із двовимірних бажань.
Наче живе, але все в ньому мертве -
Слова, обряди, свічки, істерія
Бо вічний жид насправді оця церква
Жадоби-зиску, зради ре-лігІя.
До “другого пришестя” її вік -
То кара, а не свячення Месії.
Вона ховає нишком хижий лик
І підлі справи, і думки лихії.
По Віа Делароса вів люд гід,
Біля будинку з номером чотири -
Хрестом й кадилом зустрічав їх Жид,
“Чекав Спасителя” і мружив очі сірі.
02.09.2021 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924027
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.09.2021
автор: Петро Кожум'яка (Ян Укович)