А ти поклич мене у сад
Де зріє юний виноград.
Там шелестить суха трава,
Осінь має свої права.
Наша душа віднайде рай,
Де сріблить юний водограй.
Ми полічимо всі зірки,
І будем лишень я і ти.
Ти до себе пригорнула,
Моє кохання відчула.
А очі іскрою горять,
І полонити норовлять.
Ти усміхаєшся мені,
Лунають слова голосні.
Я дарую свою любов,
Звільняєм щастя із оков.
А серця б'ються в унісон,
Це все наяву, і не сон.
Ми розпалили цей вогонь,
І п'ємо любов із долонь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923486
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.08.2021
автор: Віктор Варварич