Двадцять четвертого, восьмого,
Я, студентом, дивився, як вносили
Стяг і звістку у Раду «Ми – вільні!
Сльози йшли, дощем, від задубілих,
Замордованих, вбитих, зака́таних,
Асимільованих – ґратами…
…Ще спроможуться закаламутити
Відьми - мовою багатокутною,
Хабарями, запа́зухо-пу́тами,
Як і варевами із отрутами –
Опоїти нас, і - у підлеглі!
В кріпаки, у прислугу під стелями
Із бетону, криг і арматури.
…Та ми – всто́їмо, бо ми – Люди!
В нас – безпека, і смачно, ми – чутні.
Україна моя, незалежна,
Скажи – що? Й ми – все, обережно...
20.07.21р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922969
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.08.2021
автор: Юхниця Євген