А час іде і вже нема батьків,
Все відгуло за безліччю років,
Лиш давня згадка в серденьку щемить
Та мить не повернуть, не зупинить
Вернусь в дитинство, чарівні часи,
Згадаю неповторність світ краси
І ніжний погляд з ласкою в очах
Лиш відображу в пам'яті і снах
Хоча б на мить вернутися туди,
Відчуть місця де в зелені луги
Давали сили, смак на все життя,
Себе побачить ще зовсім дитям
Лиш тільки спогад віє із років,
Час не вернуть - нема уже батьків
І тихо згадка в серденьку щемить
Та мить хвилин - їх вже не зупинить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922790
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.08.2021
автор: Наталі Косенко - Пурик