Промінь просвіти.

Піднято  пласт  Української  історії  на  гору,
Ми  знаємо,  це  завадить  де-кому.
Скажу:  Люди  дайте  простір  зору
І  не  довіряйте  Долю  нікому.

Хай  крапне  слід  забутої  Віри,
Хай  крапне  слід  козацької  доби.
За  Волю  віддали  життів  без  міри,
Та  й  зависли  в  часі  безкінечної  боротьби.

Тому  нас  мучить  туга  безкінечна
І  в  день,  і  вночі  клопоти  сумні.
Тому,  по  суті,  до  себе  безсердечні,
В  душі  пусті,  до  мови  ми  глухонімі.

Та  ще  не  у  всіх  погасла  свіча  Роду
І  все  яскравіше  в  серцях  вона  горить.
Це  вектор  слов'янам  на  Свободу,
Просніться,  люди,  хто  ще  спить.

Не  повернеться  древня  козаччина,
Не  повернеться  кобзарський  спів.
Настане  час  і  проросте  слов'янська  спадщина,
В  юних  душах  Українських  дочок  і  синів.
2021р.  Серпень

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922680
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.08.2021
автор: Сокол