Мої стежки 3
Там, край села росла стара осика,
А під горою - яблуневий сад.
Я пішки йшла у світ такий великий,
Щоразу озираючись назад.
Прощайте, мої верби біля млИна,
Прощай, ставок і мій Південний Буг!
Висока липа, мамина калина,
Кудись відбігли, аж за виднокруг...
Мене березка з двору не пускала,
Сплітала в килим буйні спориші.
А я маленьку квіточку зірвала,
Й поклала в книжку - пам'ять для душі.
І яблучка неспілі, аж вклонялись,
Впадуть додолу - вже не підніму.
...А я ішла й сама себе питалась -
Чому я маю йти кудись?.. чому?...
...Що приготує день мені прийдешній,
Тривога в серці, сповненім жалю.
Моя Стовбовка, і мої черешні,
Якби ви знали, як я вас люблю!
Спинюсь під лісом, від душі заплачу,
Мов сліз моїх відкрилось джерело...
Коли я знов? коли ж я знов побачу,
Моє найкраще на землі село?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922552
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.08.2021
автор: majra